про конфлікт

ПСИХОАНАЛІЗ - вчення про позасвідоме, його роль у житті людини, про конфлікти та гармонію позасвідомого і свідомості. На цій теоретичній основі ґрунтується практика П. - стратегія спілкування аналітика і пацієнта, яка приводить до розв'язання внутрішніх конфліктів і звільнення від глибинних психічних травм і комплексів через їх усвідомлення. Основи теорії П. були розроблені Фройдом, який визначив цю теорію як матапсихологію. Основу її становить вчення про "Воно" (позасвідоме або підсвідоме), "Я" (свідомість або "Его") та "Над-Я" ("Супер-Его" або "Цензор"). Позасвідоме, за Фройдом, - джерело сексуальної енергії - лібідо, що є основою всіх психічних процесів. Свідомість формується під впливом зовнішньої реальності - передусім під впливом спілкування з батьками. Позасвідоме та свідомість перебувають у постійному конфлікті, який розв'язується через витіснення - повернення позасвідомих імпульсів у своє джерело та сублімацію - вихід їх у реальність у формі артефактів культури. "Над-Я" ("Цензор") - це сфера позасвідомого, яка контролює дії свідомості і пов'язана з образом одного з батьків. Од 30-х рр. XX ст. поняття "П." виходить за межі вчення Фройда, яке отримує назву ортодоксального П. Це відбувається передусім завдяки діяльності Юнга, Адлера, Фромма, які продовжують і трансформують ідеї Фройда. Юнг, який називає своє вчення аналітичною психологією, розробляє поняття колективного позасвідомого та його архетипів - глобальних структур психіки, що визначають поведінку будь-якого представника людського роду. Адлер досліджує потяг до влади як компенсацію та надкомпенсацію відчуття неповноцінності. Фромм вводить у теорію П. поняття відчуження людини, виходячи на проблему непрофільної та біофільної орієнтації індивіда. На ґрунті П. сформувався особливий різновид етики - психоаналітична етика. Її головне призначення - регламентація відносин психоаналітика та пацієнта. Відправним принципом цієї етики є те, що психоаналітик не має права розголошувати будь-які дані про свого пацієнта без його дозволу, адже до психоаналітика звертаються психічно здорові люди, які цілком відповідають за свої дії і прагнуть набути особистісної аутентичності. У широкому сенсі вислів "психоаналітична етика" стосується етичних концепцій представників психоаналізу.

1) розгортати; розширювати; посилювати

2) розгортатися; розширюватися; посилюватися

3) загострювати (конфлікт)

4) загострюватися (про конфлікт)

5) підніматися на ескалаторі

* * *

1) підніматися на ескалаторі

2) загострювати (конфлікт, стосунки); загострюватися (про конфлікт, стосунки); ( into) ввергати ( у війну)

3) рости, зростати, збільшуватися; збільшувати, підвищувати (ціни, зарплату)

1. розгортати; розширювати; посилювати

2. розгортатися; розширюватися; посилюватися

3. загострювати (конфлікт тощо)

4. загострюватися (про конфлікт)

5. (into) втягувати

- to escalate the arms race роздувати гонку озброєнь

- to escalate the conflict загострювати конфлікт

- to escalate the conflict into war перетворити конфлікт у війну

- to escalate the world into a war втягнути людство у війну

1) підніматися на ескалаторі

2) загострювати (конфлікт, стосунки); загострюватися (про конфлікт, стосунки); ( into) ввергати ( у війну)

3) рости, зростати, збільшуватися; збільшувати, підвищувати (ціни, зарплату)

- escalate accusation

I n

1. держава

2. штат

3. державна влада

4. державний апарат

- acceding state держава, що приєдналася (до договору)

- accrediting state держава, що акредитує

- adhering state держава, що приєдналася (до договору)

- adjacent state прилягаюча держава

- adjacent or opposite states прилягаючі та протилежні держави (у випадку делімітації кордонів територіального моря і континентального шельфу)

- adjoining coastal state сусідня прибережна держава

- aggressor state держава-агресор

- applicant state держава, яка порушила справу

- assotiated state держава, що приєдналася

- belligerent states держави, які знаходяться в стані збройного конфлікту; держави, які воюють

- circumjacent state прикордонна держава, сусідня держава

- coastal state прибережна держава

- contesting states держави, що сперечаються

- constituent state держава-складова частина

- continental state континентальна держава

- contracting states держави, що домовляються; держави-учасниці

- corporate state корпоративна держава (фашистського типу)

- defaulting state держава, що порушила обіцянку

- delinquent state держава-правопорушник

- dependent state залежна держава

- depositary state держава-депозитарій

- extra-continental state позаконтинентальна держава

- fascist state фашистська держава

- federal state федеративна держава

- founder state держава-засновник

- founding state держава-засновник

- friendly state дружня держава

- front-line states прифронтові держави

- geographically disadvantaged state держава, що знаходиться в невигідному географічному положенні

- granting state держава, що має бенефіції, держава, що надає допомогу

- guarantor state держава-гарант

- headquaters state приймаюча держава, держава перебування

- hinterland state внутрішньоконтинентальна держава

- home state держава; походження

- host state держава, яка приймає; держава перебування

- hostile state ворожа держава

- independent state незалежна держава

- individual state окремий штат, окрема держава

- island state острівна держава

- littoral state прибережна держава

- maritime state морська держава

- member state держава-член якоїсь організації; держава-учасниця

- monarchial state монархічна держава

- multinational state багатонаціональна держава

- near-land-locked state держава, яка майже не має виходу в море

- near nuclear state "порогова" держава (здатна створити свою власну ядерну зброю)

- negotiating state держава, яка бере участь в переговорах

- neighbouring state сусідня держава

- neutral state нейтральна держава

- newly independent state молода незалежна держава

- non-aligned state неприєднана держава

- non-belligerent state держава, яка не воює

- non-nuclear state неядерна держава

- non-full sovereign state напівсуверенна держава

- non-nuclear (weapon) state держава, яка не володіє ядерною зброєю

- non-reserving state держава, що не зберігає ядерної зброї

- nuclear state ядерна держава

- nuclear weapon state (NWS) держава, що володіє ядерною зброєю

- objecting state держава, що заперечує проти поправки/ застереження тощо

- offending state держава, що вчинила протиправну дію

- opposite states держави, розміщені одна напроти одної

- participating states держави-учасниці

- peace-loving state миролюбна держава

- reactionary state реакційна держава

- receiving state

a) держава, що приймає; держава перебування

b) держава-отримувач

- recipient state держава-отримувач; держава, що отримує економічну допомогу

- reserving state держава, що сформулювала застереження

- revenge-seeking state реваншистська держава

- sea-locked state держава, яка не має виходу до моря

- sending state держава, яка представляє/ посилає

- shelfless state держава, яка не має континентального шельфу

- shelf-locked state держава, вихід якої до морського дна перекритий шельфом

- signatory state держава, яка підписала міжнародний договір/ конвенцію

- signatory and acceding states держави, що підписалися і приєдналися (до договору)

- successor state держава-спадкоємець

- third state третя держава

- threshold state "порогова" держава (здатна створити свою власну ядерну зброю)

- transgressing state держава-порушник

- trustee state держава-опікун

- tutelary state держава-опікун

- state boundary державний кордон

- state concerned зацікавлена держава

- state differences розбіжності в практиці окремих держав

- state law державне право

- state monopoly державна монополія

- state practice державна практика

- state problems державні проблеми

- state responsibility відповідальність держави

- state scholarships and grants державні стипендії

- state treaty державний договір

- tribal micro states племенні мікродержави

- wholly unitary state повністю унітарна держава

- zone-locked state держава, вихід якої до моря перекритий зоною іншої держави

- state entitled to become a party to the treaty держава, яка має право бути учасником договору

- states not parties to a conflict держави, що не беруть участі в конфлікті

- states parties to a treaty держави-учасники договору

- state of residence держава перебування

- states at variance держави, між якими виник конфлікт/ суперечка

- the states concerned зацікавлені держави

- agreed criteria of conduct of states узгоджені критерії поведінки держав

- association of states об'єднання держав

- ceremony presided over by the head of state церемонія за участю глави держави

- elected head of state виборний глава держави

- federal type of presidental state держава федеративного типу на чолі з президентом

- qualities of the heads of states титули глав держав

- reasons of state державні міркування

- receiving head of state глава приймаючої держави

- withering away of the state відмирання держави

- to authorise the flying of the state flag and the emblem of the sending state надати право підняти прапор і герб акредитуючої держави

- to be accredited to the head of state бути акредитованим при главі держави

- to be presented to the head of state бути представленим главі держави

- to establish a state заснувати/ створити державу

- to have the nationality of the receiving state бути громадянином держави перебування

- to set up a state заснувати/ створити державу

- S. Department (Department of S.) Державний департамент (США)

- S. Opening of Parliament офіційне відкриття сесії парламенту (Велика Британія)

- State's rights встановлені конституцією права окремих штатів (США)

II n становище, стан

- critical state of the economy критичне становище економіки

- state of affairs стан справ

- state of depression стан депресії

- state of emergency надзвичайне становище

- state of siege стан облоги

- state of war стан війни

- to ease the state of emergency послабити надзвичайне становище

- S. of the Union message доповідь президента США конгресу про становище в країні

III v

1. викладати, заявляти, формулювати

2. констатувати, стверджувати

- to state facts заявляти про факти

- to state one's determination заявляти про свою рішучість

- to state an opinion викладати свою точку зору/ думку

- to state one's readiness заявляти про свою готовність

- to state one's willingness заявляти про своє бажання

ВІЙНА - складне соціально-політичне явище, стан суспільства, в якому основним видом діяльності є організована збройна боротьба між державами, класами або націями (народами). У міжнародно-правовому аспекті В. - це легітимне здійснення державою збройного насильства відносно іншого суб'єкта права, яке змінює статус їхніх відносин (термін дії міжнародних угод тощо). Стан В. у суспільстві визначається наявністю організованої збройної боротьби в тій чи іншій специфічній формі, яка змінює основні форми його буття. Так, В. передує офіційне повідомлення про початок воєнних дій, припинення дії угод мирного часу, проведення мобілізації. Руйнівний характер В. простежується впродовж останніх сотень років при обчисленні людських втрат. У XVII ст. загинуло у війнах 3 млн. осіб, тоді як у XVIII ст. ця цифра складала 5,2 млн., а в XIX ст. - 5,5 млн. У XX ст. В. включила в об'єкт руйнування не тільки воєнні формування, а й цивільне населення, природне середовище. В роки Другої світової В. тільки цивільних загинуло 2 млн. осіб І. сторико-філософська традиція аналізу В. починається з фрагментів Геракліта, згідно з якими "В. - батько всього і всього цар". Демокрит одним із перших серед античних мислителів почав розрізняти внутрішні та зовнішні В., а Платон розкрив економічні причини В. і намагався в "Законах" визначити правила ведення В. Позитивне ставлення до В. в Античні часи змінилося в епоху Середньовіччя й Нового часу на моральне засудження її наслідків та мрії щодо "вічного миру". Еразм Роттердамський, Спіноза визначали В. не тільки як засіб політичної боротьби, а й як стихійне лихо. В. раніше за мир досягла розвинених форм, тому раніше знайшла своїх теоретиків Н. ім. "філософ В." Клаузевіц дослідив зв'язки В. з політикою, визначаючи першу як "продовження політики іншими, насильницькими засобами", а останню - як "розум уособленої держави". Він доводив утопічність мрій про "вічний мир" Н. адмірна політизація в тлумаченні В. марксистськими теоретиками XIX - XX ст. заважала усвідомленню визначення В. як такого напруження збройної боротьби між конфліктуючими сторонами, межі якого визначає розумна політика. Традицію розгляду В. у двосторонніх зв'язках з політикою підтримали нім. теоретики (Мольтке, Шліффен), рос. вчені XIX ст. (Леєр, Міхневич), укр. воєнні теоретики XX ст. (Байков, Колодзінський, Петлюра) та ін. В. як засіб вирішення конфліктів між соціальними суб'єктами досягла свого апогея в кін. XIX - пер. пол. XX ст. За сучасних умов можливої ядерної катастрофи вона не може вважатися актом адекватної поведінки в конфліктній ситуації, інструментом розумної політики, тому політико-етичний поділ на справедливі та несправедливі В. втрачає сенс. Мир як політична альтернатива В. завжди включає можливість вибору шляхів мирного розв'язання соціальних конфліктів. Своєрідним підсумком того, що було зроблено мислителями за тисячі років, є формула: В. наскрізь суперечлива. Вона дає здобич і прибуток, рабів та коштовності, але водночас доводить до нищення навіть переможців (Руссо); виявляє суперечливе прагнення народів жити в мирі, як і звичку вирішувати суспільні протиріччя за допомогою сили (Аристотель), породжує героїв і боягузів водночас (Еразм Роттердамський), "оздоровлює" дух народів і, разом з цим, викликає ниці пристрасті (Гегель, Кант). Сучасний світ не став пост'ядерним, а тому несе нові загрози миру - через поширення ядерних матеріалів, ядерний шантаж держав, які володіють ядерною технологією та ракетною зброєю. Ядерна В. не відкинута остаточно й навіть передбачається воєнними доктринами деяких країн.

СОЦІАЛЬНИЙ ДИСКУРС - процес творення тексту учасниками соціальної дійсності з метою обґрунтування соціального порядку, тобто обґрунтування соціальних норм, цінностей, дій (напр., обговорення закону і затвердження його парламентом). С. д. - це процес формування консенсусу, соціальної злагоди, легітимізації соціальних явищ; він є невід'ємною частиною соціуму, затверджуючи соціум як соціум. У комунікативній філософії дискурс розглядається як демократичний засіб конструювання соціуму і пов'язується з ідеалом вільної комунікації рівних учасників, для яких категоричний імператив Канта модифікується таким чином: "Поводь себе так, як би ти жив в ідеальному комунікативному суспільстві". Лінгвістичний аналіз дискурсу орієнтований на вивчення зв'язків ситуаційного мікроконтексту усної взаємодії з макроконтекстом соціальних, політичних і культурних структур, що доповнює дослідження таких суспільних явищ, як формування консенсусу і конфронтації у соціальних групах, формування відношень влади, панування, нерівності, стратегії політичного прийняття рішення суб'єктами та установами. З точки зору логіки, С. д. є найбільш складним варіантом процесу аргументації (діалог, диспут, дискусія, дебати, полеміка, спір), а логічний аналіз С. д. - це здебільшого розробка стратегій досягнення консенсусу в умовах "дисенсусу" при різних уявленнях про соціум і засоби його поліпшення Л. огік досліджує раціональні процедури легітимізації на шляху до консенсусу, відхилень від цього шляху, структуру дисенсусу, конфліктогенність та конфліктність дискурсної ситуації. С. д. має два аспекти: асерторичний (обґрунтування істинності тверджень - дедуктивний перехід з оцінкою "істинно") та імперативний (обґрунтування правильності дій, норм - перехід з оцінкою "легітимно", або "справедливо", "законно" та ін.). Напр., у такому С. д., як судовий процес, обґрунтовується істинність обвинувачення, тези про скоєння злочину певною особою (асерторично), а також необхідність, справедливість певної кари у зв'язку з цим злочином (імперативно); результат цього С. д. (судове рішення) є обґрунтованим імперативно положенням про те, що треба робити зі злочинцем. С. д. досліджується логічними засобами з використанням принципів епістемічної логіки, логіки відношень, норм, дій, логіки питань і відповідей для моделювання раціональних схем обґрунтування, конституювання, легітимізації найважливіших аспектів соціального порядку. У соціально-дискурсному ракурсі аналізуються як модальності соціальні оцінки "легітимно", "справедливо" з побудовою логічних моделей процедур дискурсної легітимізації як семантичних схем симетризації та компенсації. Моделюються особливості конфліктного дискурсу, коли значно ускладнюється легітимізація соціореальності.

1. n

1) брязкіт; брязкання; дзенькіт

2) гул; шум; стукіт; гуркіт

3) сутичка; зіткнення; конфлікт

4) розбіжність, розходження; протиріччя

2. v

1) стикатися; стукатися, ударятися один об одне

2) суперечити одне одному; розходитися (в поглядах)

3) заважати одне одному; збігатися (за часом)

4) дисгармоніювати

5) стукати; брязкати; дзвеніти; гуркотіти; грюкати

* * *

1) брязкіт ( зброї); брязкання, дзенькіт ( мечів); гул ( дзвонів); гуркіт (бідонів, каструль); дріб (граду, дощу)

2) зіткнення, сутичка; конфлікт; розбіжність

1) зіштовхуватися; стукатися, ударятися один об одного

2) ( with) стикатися ( про інтереси); розходитися ( про погляди)

3) відбуватися одночасно, заважати один одному; збігатися ( за часом); дисгармоніювати

4) cпopт. зустрітися ( про команди)

5) ударяти з гуркотом; стукати ( об що-небудь металеве)

6) (часто into, against) налетіти, наскочити, зіштовхнутися

7) дiaл. кинути, скинути (тж. clash down)

8) дiaл. розпускати плітки, лихословити

Зиммель, Георг (1858, Берлін - 1918) - нім. філософ і соціолог, один із чільних теоретиків філософії життя, основоположник формальної соціології. Його творчий розвиток пройшов три етапи: натуралістичний, неокантіанський та філософії життя. На початку творчості З. зазнав впливу прагматизму, соціалдарвінізму і спенсерівського еволюціонізму, що мало своїм наслідком біологічно-утилітаристське обґрунтування етики і теорії пізнання: мораль і істина - це різновиди інстинктивної доцільності Н. а другому етапі духовної еволюції З. перебував під впливом ідей Канта, особливо його апріоризму. В центрі уваги З. - цінності і культура, які знаходяться, на його думку, за межами природної каузальності. Діяльність людини в цій сфері тлумачиться як "трансцендентальна формотворчість", джерелом якої е особистість з її апріорно заданим способом світобачення. Зміст цього особистісного апріорі пізніше втілився в понятті "індивідуального закону". Проблеми філософії життя розроблялися З. переважно на останньому етапі його творчості. Поняття життя постає у З. як та ланка, що зв'язує формальну соціологію з соціальною філософією (проблеми диференціації, інтеграції і конфліктів у суспільстві). Життя реалізує себе через самообмеження ним же створеними формами. На "вітальному" рівні ця форма і межа - смерть (життя несе її в собі). На "трансвітальному" рівні життя долає власну обмеженість, утворюючи "більшжиття" і "більш-ніж-життя" - відносно стійкі утворення, що породжені життям і протистоять його плинності і мінливості у вигляді певних форм культури З. агальна схема розвитку культури наступна: життя нескінченно утворює нові культурні форми, які стають з часом омертвілими і гальмують його власний подальший розвиток. Плин життя і культура супроводжуються низкою конфліктів: змісту і форми, душі і духа, суб'єктивної й об'єктивної культур. В усвідомленні неминучості цих конфліктів полягає трагедія культури та її провідних постатей.

[br]

Осн. тв.: "Про соціальну диференціацію" (1890); "Філософія грошей" (1900); "Кант" (1903); "Шопенгауер і Ніцше" (1920); "Основи соціології" (1920); "Конфлікт сучасної культури"(1926)та ін.

КОМІЧНЕ ( від грецьк. κομικόζ - смішний) - метакатегорія естетики, яка відображає конфлікт суспільно значимої форми в поведінці і діях людини з нікчемністю соціального і морального змісту цієї дії, що не загрожує суспільним цінностям і долається через сміх. Предметом К. є, як правило, несуттєві, хибні або уявні цінності, нікчемність яких усвідомлюється в процесі розв'язання комічного конфлікту. К. передбачає розвинуте почуття гумору, яке вважається інтелектуальним почуттям і свідчить про гнучкість розуму. К. є продуктом розвинутої людської культури, здатністю поглянути на себе збоку, піднятися над буденністю. К., як і трагічне, пов'язане із свободою людини, впевненістю її в безумовній можливості піднятися над собою, над власними інтересами. Гегель вважав, що загальне підґрунтя К. - це світ, в якому людина як суб'єкт зробила себе повним господарем того, що є значущим для неї; це світ, цілі якого руйнують самі себе своєю несуттєвістю. Суперечність між значущістю форми і нікчемністю змісту, що вгадується критично спрямованим розумом, створює комічність колізії. Почуття гумору, як і будь-яке інше естетичне почуття, не дається людині від народження, воно розвивається разом із особистістю і стає показником динамічної пружності людського розуму і фантазії. За визначенням Канта, гумор у позитивному» значенні є здатність, талант людини без усяких на те підстав набувати доброго настрою (коли про все судять не так, як звичайно, а навіть навпаки, проте дотримуючись певних принципів розуму) М. аркс пов'язує К., як і трагічне, з діалектикою історичного процесу, де К. характеризує певні фазиси світової історії. Якщо причиною трагічного є незнання, помилка, то головним джерелом К. є облуда, свідоме чи несвідоме наслідування дійсно героїчних зразків З. відси виникає самопародія, театралізація, переодягання в історичні костюми. К. найчастіше пов'язується із ситуацією, коли самі по собі незначнії неважливі цілі здійснюються з надто поважним виглядом та зі значними приготуваннями. Але якщо людина і не досягає в цьому випадку своєї мети, то нічого й не втрачає, позаяк вона бажала чогось справді незначного, що не впливає на її життя. Комічною є ситуація, коли індивід бере на себе вирішення якихось надзвичайних завдань, але абсолютно не здатний до цього. Комічні ситуації створюються і через випадкові обставини, збіг протилежних інтересів і характерів С. міх є необхідним елементом К., завдяки якому відбувається розв'язання самої колізії, а водночас і душевна розрядка глядача, слухача, читача від напруги співпереживання. Джерело К. - це не тільки підміна змісту, значення, а й порушення міри, створення ілюзії. Тому сміх супроводжує викриття нікчемності, що претендує на якусь значущість, сміх зміцнює гідність людини. К. є різноманітним, має різні ступені і форми вираження, такі, зокрема, як гумор, іронія, сатира, сарказм. Усі вони є знаряддям подолання вад у людині та в соціальних процесах, руйнації хибних ілюзій людини про себе, засобом ствердження ідеалу через заперечення старого, того, що віджило.

1) конфлікт; колізія; протиріччя; боротьба думок (принципів); конфронтація

2) конфліктувати, вступати в конфлікт; стикатися ( про думки тощо); колідувати; суперечити

•

- conflict between states

ек. амер. 1. n праця; робота; труд; a трудовий; робочий; 2. знт. робоча сила

1. вклад людей в економічну діяльність у формі розумових і фізичних зусиль; ♦ праця вважається одним із основних факторів виробництва (factors of production), серед яких капітал, земля і підприємництво; 2. загальна кількість працівників або група працівників, яка займається певною роботою

═════════■═════════

abstract labor абстрактна людська праця; agricultural labor сільськогосподарська праця; associated labor усуспільнена праця; auxiliary labor допоміжна робоча сила; casual labor тимчасова робота • тимчасова робоча сила; cheap labor дешева робоча сила; child labor дитяча праця; commercial labor торговельна праця; commodity-producing labor праця, що продукує товар; common labor спільна праця • спільна робота • некваліфікований труд • некваліфікована робоча сила; complicated labor складна праця; compulsory labor примусова праця; concrete labor конкретна праця; cooperative labor спільна робота • спільна праця; creative labor творча робота; dead labor мертва праця (уречевлена); direct labour; domestic labor надомна робота; efficient labor продуктивна праця; embodied labor уречевлена праця • матеріалізована праця • втілена праця; factory labor фабрична праця; farm labor фермерська праця; female labor жіноча праця; forced labor примусова праця; free labor неорганізована робоча сила • безоплатна праця; general labor некваліфікована праця • некваліфікована робоча сила; hand labor ручна праця; handling labor обслуга • обслуговуючий персонал; highly skilled labor висококваліфікована робоча сила; hired labor наймана праця; homogeneous human labor однорідна людська праця; human labor людська праця; idle labor невикористана робоча сила • безробітні; indirect labour; industrial labor промислова праця; inefficient labor непродуктивна праця; intellectual labor розумова праця • інтелектуальна праця; intensified simple labor помножена проста праця; juvenile labor праця підлітків; male labor чоловіча робоча сила; manual labor фізична праця • ручна праця; marginal labor граничні витрати на робочу силу; materialized labor уречевлена праця • матеріальна праця; materialized surplus labor уречевлена додаткова праця • матеріальна додаткова праця; maximum labor максимальна кількість робочої сили; mental labor розумова праця; minimum labor мінімальна кількість робочої сили; multiplied simple labor помножена проста праця; necessary labor необхідна праця; nonproductive labor непродуктивна праця; occasional labor тимчасова праця; operator labor праця фермера • праця орендаря; organized labor організована робоча сила; paid labor оплачена праця; private labor приватна праця; productive labor продуктивна праця; semiskilled labor напівкваліфікована робоча сила • напівкваліфікована праця; set-up labor підготовчі операції; shift labor змінна робота; simple labor проста праця; simple average labor проста середня праця; skilled labor кваліфікована праця; slave labor рабська праця; social labor суспільна праця; standard labor нормована праця; surplus labor додаткова праця; union labor організована робоча сила; universal labor загальна праця; unorganized labor неорганізована праця; unpaid labor неоплачена праця; unskilled labor некваліфікована праця; useful labor корисна праця; useless labor некорисна праця; variable labor змінні витрати праці; voluntary labor добровільна праця; wage labor наймана праця

═════════□═════════

backward-bending labor supply curve відхилена назад крива пропозиції праці; compensated labor supply curve компенсована крива пропозиції праці; competitive labor market конкурентний ринок робочої сили; division of labor розподіл праці; labor agreement трудова угода; labor and machinery costs витрати на робочу силу й устаткування; labor as a factor of production праця як фактор виробництва; labor attache аташе праці; labor catchment area район, який потребує робочої сили; labor-consuming трудомісткий; labor contract трудова угода • трудовий договір; labor costs витрати на робочу силу • вартість робочої сили; labor dispute трудовий конфлікт; labor efficiency variance коливання продуктивності праці; labor employed застосовувана праця; labor exchange біржа праці; labor force сукупна робоча сила • трудові ресурси • чисельність робітників; labor hoarding збереження робочої сили при зменшенні попиту на продукцію • притримання робочої сили в період зменшення попиту на продукцію; labor hours робочий час; labor income трудовий дохід; labour-intensive; labor law трудове право; labor legislation трудове законодавство • закони про працю; labor management організація праці; labor's marginal product граничний продукт праці; labor market ринок праці • ринок робочої сили; labor market board рада ринку праці; labor market committee комітет ринку праці; labor market contribution вклад у ринок праці; labor market discrimination дискримінація на ринку праці; labor market dispute конфлікт на ринку праці; labor market organizations організації ринку робочої сили • організації ринку праці; labor market parties сторони на ринку праці; labor market pension пенсія на ринку праці; labor market policy політика ринку праці; labor market statistics статистика ринку праці; labor market training fund фонд ринку праці для підвищення кваліфікації; labor market training scheme система навчання на ринку праці; labor mix склад робочої сили; labor mobility рухомість робочої сили; labor movement робітничий рух; labor organization організація праці • професійна спілка; labor potential потенціал робітника; labor productivity продуктивність праці; labor productivity rate рівень продуктивності праці; labor-saving економія праці • раціоналізаторський • раціоналізаторський метод; labor shortage брак робочої сили; labor supply забезпеченість робочою силою • пропозиція робочої сили; labor theory of value трудова теорія вартості; labor turnover оборот робочої сили; labor union профспілка; labor unit одиниця праці; labor unrest трудовий конфлікт; marginal labor cost граничні витрати на робочу силу • гранична вартість робочої сили; marginal product of labor граничний продукт праці; return to labor віддача праці; to procure labor забезпечувати/забезпечити роботою • влаштовувати/влаштувати на роботу; to save labor заощаджувати/заощадити працю; unit labor cost трудомісткість • вартість праці на одиницю продукції • витрати робочої сили на одиницю продукту; wage elasticity of demand for labor еластичність попиту на працю відповідно до змін у заробітній платі

labour (австрал., англ., канад.):: labor (амер.)

ТРАГІЧНЕ - категорія філософії і естетики, яка характеризує нерозв'язний конфлікт, що виникає в процесі людської діяльності та супроводжується стражданням і непоправною втратою життєвих цінностей. На відміну від печального і страхітливого, Т. обумовлене не випадковими зовнішніми силами, а внутрішньою природою явища. Т. передбачає вільний акт діяльності людини, її свідомий вибір, в результаті якого реалізується згубна для особистості неминуча необхідність. Трагічний діючий герой кидає виклик долі, усвідомлюючи, що він може призвести до поразки. Т. завжди розглядається в суспільно-історичному контексті, який зумовлює його структуру і художню форму. В Античну епоху внаслідок нерозвиненості особистісного начала Т. постає у вигляді року, або долі, як безособової сили, панівної в природі і суспільстві. Взірцем розуміння Т. в давньогрецьк. філософії слугує філософія Аристотеля, яка розглядає Т. як невіддільний момент вчення про буття В. ихід вічного розуму - нусу - за сферу вічного, де панує щастя або стан блаженності та безневинності, у сферу минущого і плинного, де починається життя з його нещастями, виною, злочинами і розплатою, супроводжується трагічним потрясінням людини від скоєного злочину, яке здійснюється через "жах" і "співчуття" і веде до катарсису (очищення). Виділення категорії "Т." і її філософське осмислення здійснюється в нім. класичній естетиці. Кант і Шіллер вбачали джерело Т. в конфлікті між чуттєвою та моральною природою людини Ш. еллінг сутністю Т. вважав боротьбу в суб'єкті свободи і необхідності, які одночасно постають як переможці і переможені. Гегель, який створив цілісну теорію Т., вбачає його сутність в самороздвоєнні субстанції як сфери волі та звершення. Стверджуючи розумність волі та осмисленість трагічного конфлікту, Гегель, як і нім. класична філософія загалом, дотримується раціоналістичної концепції Т., згідно з якою джерелом Т. є суб'єкт та його внутрішній світ. На відміну від Гегеля, ірраціоналістична філософія ІПопенгауера і Ніцше вбачають сутність Т. у відсутності будь-якого смислу в бутті, яке споконвічно є безформним, хаотичним, ірраціональним. В XX ст. ірраціональне тлумачення Т. як "трагічного почуття існування" стає домінуючим у філософії екзистенціалізму (Ясперс, Бубер, Гайдеггер).

ФУНДАМЕНТАЛІЗМ - у найзагальнішому значенні - це переконання, що існує деяка тверда основа, на якій має ґрунтуватися розуміння реальності, істини, добра, Бога. Відповідно можна говорити про різновиди Ф. - метафізичний, епістемологічний (пізнавальний), етичний, культурний (цивілізаційний, національний), релігійний. У філософії переконаність в існуванні деякої незмінної основи реальності, істини та моралі виявляється у визнанні того, що розум здатний сформулювати єдиноправильні критерії, на основі яких ми можемо відрізнити реальність від видимості (ілюзії), істину від хиби, добро від зла О. скільки в даному разі визнають, що існують деякі абсолютні критерії реальності, істини, моралі (абсолютні цінності), то замість терміна "Ф." іноді застосовують слово "абсолютизм". У середземно-європейській філософській традиції філософський Ф. з'явився як протидія релятивізму - погляду, за яким різниця між реальним і видимим (тим, що тільки здається реальним), істиною і хибою, добром і злом відносна. Відносність критеріїв реальності, істини, добра позначають терміном "релятивізм". У Давній Греції речниками релятивізму були софісти. Платон вбачав своє завдання у тому, щоб протидіяти релятивізму, тому його філософія і послугувала одним із найважливіших джерел філософського Ф. у середземно-європейській філософській традиції (яка в XX ст. стала об'єктом критики Гайдеггера). Продовженням цієї платонівської традиції була епоха Просвітництва з її вірою у здатність розуму знайти надійні критерії для розрізнення реального і нереального, істини та хиби, добра та зла. Якщо Платон і Декарт подають версію раціоналістичного Ф., то британські емпірики стали засновниками емпіричного Ф., продовження якого маємо у позитивізмі та логічному позитивізмі. Абсолютизм в етиці знайшов підтримку з боку феноменології (Шелер). У друг. пол. XX ст. філософський Ф. зазнав серйозної критики з боку філософського постмодернізму (Деррида, Дельоз, Фуко, Рорті та ін.), але крайні версії постмодернізму поновили стару загрозу - загрозу релятивізму. Тому значна група сучасних філософів прагне вибрати середню позицію між Ф. і релятивізмом (Бернстейн та ін.). Іноді термін "Ф." застосовують для позначення культурного релятивізму; говорять, напр., не тільки про релігійний Ф., а про культурний, національний і т.п. У такому разі суть культурного (цивілізаційного, етнічного, національного) Ф. полягає в тому, що із правильного твердження про те, що різні світорозуміння і цінності (моральні, політичні, правові) закорінені в культурній самобутності етносів, націй, цивілізацій та епох, роблять висновок про виняткову унікальність різних культур та їхню неспівмірність. Таким чином, з культурного Ф. випливає релятивізм: якщо наше розуміння реальності, істини, добра є наслідком певних культурних традицій, то воно радикально різне у різних культурах, і кожна з цих культур може претендувати на єдино вірне світорозуміння. Ф., отже, знаходиться в опозиції до універсалізму, а не до релятивізму. Одним із різновидів цього культурного релятивізму є т. зв. лінгвістичний релятивізм, суть якого полягає в тому, що семантика різних мов фактично є неспівмірною (звідси теза про принципову неможливість адекватного перекладу текстів). Негативні суспільні наслідки культурного Ф. (релятивізму) полягають у тому, що з нього слідує неможливість взаєморозуміння між етносами, націями, цивілізаціями, а отже, визнається, що способом їхнього співіснування є конкуренція, напруга і конфлікт. Складність взаємин між культурним Ф. і універсалізмом полягає в тому, що універсалізм (утвердження загальнолюдських цінностей) здатний сам приховувати культурний Ф. - намагання мислити цінності саме своєї цивілізації чи нації як універсальні. Такий універсалізм, отже, не схильний поважати культурну різноманітність світу, культурну самобутність інших цивілізацій та націй; навпаки, він прагне нав'язувати свої цінності та способи життя іншим культурам. Саме з цим пов'язана критика європоцентризму та культурних аспектів ідеології глобалізму. Так само за критикою національного Ф. (який часто змішують з націоналізмом або національним егоїзмом) може приховуватися стратегія ослаблення поцінування національної самобутності якоїсь нації, аби (в умовах конкуренції культур) в такий спосіб сприяти культурній експансії іншої нації. У такому разі т. зв. "інтернаціоналізм" (або "справжній універсалізм", чи космополітизм) насправді сам є прихованою формою національного Ф. Саме таке спрямування мала критика укр. націоналізму ("буржуазного націоналізму") в СРСР; в оновлених формах И здійснюють також в сучасній Україні. Більшість сучасних філософів не приймають апі радикальних форм універсалізму (з їхньою зневагою до самобутніх культур), ані крайніх форм культурного Ф. - з їхнім твердженням про неможливість існування загальнолюдських цінностей, про неспівмірність культур та неможливість взаєморозуміння між ними. Виправданою є поміркована позиція, яка поєднує необхідні елементи універсалізму з поміркованими формами культурного релятивізму Що стосується релігійного Ф., то суть його полягає не стільки в твердженні про те, що дана релігія є єдино правильною (це характерне для більшості релігійних вірувань), скільки у погляді, що дана конкретна релігія повинна бути основною (фундаментом) всіх цінностей - моральних, політичних, правових. Звідси слідує заперечення будь-якої автономії індивідів (зокрема їхнього права триматися будь-яких релігійних вірувань або не триматися жодних), різних сфер діяльності (моралі, науки, освіти, мистецтва, права, політики тощо) та установ. У такому разі релігію мислять як основу політики, права тощо, заперечуючи (в радикальних формах релігійного Ф.) навіть їхню відносну автономію. Можуть існувати поміркованіші та радикальніші форми релігійного Ф.

БІЛЬШОВИЗМ - рос. різновид комуністичної політичної філософії та політичної практики, що був втілений у діяльності Рос. соціал-демократичної партії (більшовиків) (див. комунізм). Провідну роль у формуванні та реалізації Б. відіграв Ленін. Особливості рос. комунізму значною мірою були визначені саме Б., хоча термінологічно він визначає лише перший період в його еволюції. Наступними були сталінізм, період Хрущова - Брежнєва та період Горбачова. Кожний із цих періодів, попри спільне між ними, має свої ідеологічні особливості та особливості політичної практики. Термін "Б." не є синонімом терміна "марксизм-ленінізм". Останній почав застосовуватись і набув свого специфічного значення тільки в часи сталінізму і, на думку багатьох дослідників, позначає певну ідеологічну доктрину. Ленін сформулював основні засади своєї політичної концепції в останнє десятиліття XIX ст. Вона включала певне пристосування політичної філософії Маркса до умов Росії, а саме: особливе тлумачення імперіалізму як вищої стадії в розвитку капіталізму, тезу про нерівномірність розвитку та про можливість перемоги комуністичної революції в економічно відсталій країні (Росії), вчення про партію як авангард робітничого класу та концепцію побудови партії на засадах централізму. Питання про принципи побудови партії стало предметом суперечки між рос. соціал-демократами, що призвело до розколу між ними на другому з'їзді РСДРП у 1903 р. (де за ленінську концепцію проголосувала більшість, звідки і походить назва "більшовики"). Принцип "демократичного централізму", який було взято за основу побудови партії, Ленін витлумачив у суто централістському дусі, що призвело до впровадження гегемонії партійної верхівки і навіть культу однієї особи. У поєднанні з тезою про "диктатуру пролетаріату" та тезою про партію як авангард цього пролетаріату ленінська політична філософія є варіантом обґрунтування диктаторської форми правління. Розкол 1903 р. призвів до виокремлення більшовиків в окрему партію (1912). Втім, у політичній концепції Леніна багато питань залишалося без відповідей. Деякі принципи та гасла він свідомо залишав невизначеними з метою маніпулювання ними залежно від ситуації (напр., про право націй на самовизначення). Після збройного захоплення влади більшовики постали перед фактом відсутності чіткої економічної політики, що невдовзі виявилось у введенні політики "воєнного комунізму" з наступною його заміною на т. зв. "нову економічну політику" ("неп"). Після збройного захоплення влади і в період громадянської війни дедалі зміцнювалась тенденція застосовувати силу влади і безпосередні репресії у дискусіях з політичними опонентами. Терор став вирішальним засобом розв'язання всіх політичних конфліктів Ш. лях до встановлення терористичної диктатури було остаточно визначено З. окрема, право надій на самовизначення одержало в ленінській інтерпретації тлумачення, з допомогою якого можна було виправдати (в ім'я "класової солідарності" чи "інтернаціоналізму") рос. агресію проти щойно сформованих незалежних національних держав. У Польщі більшовики зазнали поразки і змушені були відступити, чого не сталося в Україні, бо українці через брак національної свідомості, єдності та організованості не змогли протистояти агресії. Б. як політична ідеологія і практика зводиться до мінімального набору спрощено сформульованих принципів та прагматичної технології утримання влади. Що саме потрібно відносити до "серцевини" Б., а що є другорядним чи не принциповим, породжувало численні суперечки (часто в принципі нерозв'язні!). Адже відповідь на це питання значною мірою залежала від того, що вважали (чи не вважали) принциповим у Б. самі більшовики. З'ясування питання про те, хто є "справжнім більшовиком", завершувалось, зазвичай, "оргвисновками" і репресіями стосовно тих, кого оголошували "несправжніми більшовиками". Невизначеність, обман, груба сила - чільні риси Б.

МАТЕРІЯ (лат. materia - речовина) - категорія для означення об'єктивної реальності, незалежного від свідомості буття; в історії філософії ця категорія мала різний зміст. Початкові неоднозначні уявлення про М. як речовину (вода, повітря, вогонь і т.п.), що є підвалиною різноманіття плинного світу сущого, привели до питання - чи існує М. взагалі і якщо існує, то як самостійна сутність поза одиничними речами чи лише як можливість останніх. Платон вводить уявлення про безформне середовище, яке пізніше назвали "М." (hyle). Сам Платон використовував для його позначення різні терміни: "сприймаючий першопочаток", "годувальниця", "мати" В. ін розрізняв незриму, позбавлену форми, ірраціональну первинну М., як чисте становлення, і вторинну - чуттєво оформлену, рухому і плинну. Чиста ідея - первинна (чиста) М.; вторинна (чуттєво-плинна) М. - така структура платонівського світонородження, де ідея є дещо раціональне і вільне, а М. - випадкове і тому необхідне й неминуче ("Тимей"). Пізніше Плотин зазначав, що потреба у понятті М. з'являється лише там, де відбувається процес виникнення одного явища з іншого. Значну увагу проблемі М. приділяв Августин. М. у нього є суцільною невизначеністю: вона одночасно і "ніщо" і "дещо", "є" й "не є", повна відсутність форми і спроможність приймати різні форми. Антиномічний характер М., за Августином, обумовлює й антиномічність уявлень про неї: треба погодитися з тим, що її впізнаєш, не розуміючи, що де таке. Зрештою, Августин вважав М. створеною Богом. У новий час М. ототожнювалася з механічним субстратом (Гольбах, Гельвецій та ін.), саморухомою сутністю (Толанд, Спіноза). Берклі виступав з критикою поняття М. на тій підставі, що людське сприйняття здатне дати уявлення про окремі речі, але не про загальний їх речовинний субстрат. Якісно новий аспект у розуміння М. вніс марксизм, який, виходячи з матеріалістичного розуміння історії, звернув увагу на нередукованістьМ. до природних, зокрема фізичних явищ і речей. Енгельс заперечував існування "М. як такої" поза конкретними її проявами, розглядав М. як суперечливу, рухому єдність усього сущого. Ленін піддав критиці спроби інтерпретувати відкриття у фізиці на межі XIX - XX ст. як доказ можливості "зникнення М." Він визначав М. як категорію для позначення об'єктивної реальності, котра "дана у відчуттях", відбивається ними, але існує незалежно від них. З'ясування сутності М. відбувалося в історії філософії та науки при розгляді окремих питань: М. і субстанція; М. і свідомість (дух); М. і рух; М., простір і час; види і форми руху М. та ін. Матеріалісти ототожнювали М. з об'єктивною і самодостатньою дійсністю, субстанцією, універсумом, буттям, ідеалісти розглядали її переважно як субстрат, неістинну, минущу буттєвість, яка не має самостійного значення поза певним ідеальним чинником або відіграє негативну роль пасивного опору позитивним духовним інтенціям. XX ст. пов'язане, з одного боку, з намаганням редуктивного матеріалізму звести психічні процеси до фізичних і функціональнокібернетичних, з другого - з критикою редукціонізму, зокрема фізикалізму, і розробкою уявлень про структурно-емерджентну природу М. (критичний реалізм Селларса та ін.). Пробудження в останні десятиліття XX ст. інтересу до нестійких і нерівноважних процесів у природничих науках (синергетика, теорія катастроф та ін.), яке спостерігається і в сфері суспільного життя (проблеми геополітичних ризиків і загальноцивілізаційної динаміки, бурхливий розвиток конфліктології, стратегії перехідних процесів і кризових станів і т.д.) висуває на чільне місце питання трансформацій, межовості матеріальних процесів і, одночасно, проблему збереження їх самоідентичності. У цьому вимірі М. постає як "повнота", у якій відсутні абсолютно стійкі і незмінні утворення (речі, структури, рівні, відношення), актуальне перебуває у єдності з потенційним, а їх взаємоперетворення постає як перманентний процес оновлення дійсності; отож М. виступає як тотальність, або єдність, яка, розгортаючись у собі, залишається собі тотожною. Зазначений підхід набув розвитку в постнекласичній методології. У той же час для філософії XX ст. характерним є розчинення категорії М. в категорії буття або інших поняттях, призначення яких - зняти опозиції психологічного і фізичного, духу і М., суб'єкта й об'єкта, ідеї і речі ("нейтральні елементи досвіду" Шаха, "ціле" Сметса, "царина сутності" Сантаяни, "Бог" Тилліха, "думка про-" Гуссерля, "дике Буття" Мерло-Понті тощо).

(A/C; ace; acct; a/c)

1. ком. рахунок; 2. бухг., рах. рахунок; книга; реєстр; звіт; звітність; 3. pl рек., марк. клієнт; рекламодавець

1. вид документа за виконану послугу (service¹), куплений товар (goods), виконану роботу і т. ін., на якому вказується сума грошей, що належить дебітору (debtor) чи кредитору (creditor), тобто фізичній чи юридичній особі; 2. систематичний запис фінансових операцій (transaction¹), який у хронологічному порядку відтворює різні господарські процеси у бухгалтерському реєстрі (ledger), де в грошовому виразі протиставляються дві сторони запису — дебет (debit²) і кредит (credit); ♦ рахунки класифікуються залежно від їх призначення, структури та ін., напр.: номінальні рахунки (nominal account), які призначені для операцій, пов'язаних з витратами (expenses¹) і надходженнями (revenue²); особові рахунки (personal account), в яких фіксуються операції, пов'язані з дебіторами (debtor), кредиторами (creditor) та ін. особами; реальні рахунки (real account) для визначення операцій, пов'язані з активами (asset¹); 3. окрема особа, організація або установа, що є замовником послуг рекламного (advertising¹) чи ін. маркетингового агентства (agency²)

═════════■═════════

absorption account вбираючий рахунок; accumulation account накопичувальний рахунок; active account активний депозитний рахунок; adjunct account вбираючий рахунок; adjustment accounts регулятивний рахунок резерву на амортизацію; advance account рахунок позик; aggregate accounts зведені рахунки; all-plant expense account реєстр загальнофабричних накладних витрат; annual account річний рахунок; appropriation account асигнаційний рахунок; assets account рахунок активів; automatic transfer account рахунок з автоматичним переказом коштів; bad debt account рахунок безнадійних боргів; balance sheet account стаття бухгалтерського балансу; bank account банківський рахунок; bank giro account банківський рахунок в системі жирорахунків; bills account рахунок векселів; blocked account блокований рахунок; budget account бюджетний рахунок • рахунок покриття витрат; business account рахунок підприємств; capital account рахунок капіталу • рахунок основного капіталу • рахунок руху капіталу; capitalization account рахунок інвестованого капіталу; cash account рахунок каси; charge account кредит за відкритим рахунком; check account амер. чековий рахунок; checking account чековий рахунок • поточний рахунок; cheque account австрал., англ., канад. чековий рахунок • поточний рахунок; clearing account розрахунковий рахунок; closed account закритий рахунок; closing account зведений рахунок • кінцевий рахунок • остаточний рахунок; combined accounts зведені рахунки; collection account рахунок розрахунків з покупцями; commission account рахунок комісійних виплат • ощадний внесок; compound interest account рахунок, за яким нараховуються відсотки; consolidated accounts зведені рахунки • консолідовані рахунки; consumers account рахунок споживачів; contra account контра-рахунок • субрахунок; control account контрольний рахунок; cost account рахунок витрат; cost control account контрольний рахунок витрат; credit account рахунок пасиву • кредитний рахунок • рахунок з кредитовим сальдо; creditor's account рахунок кредитора; current account поточний рахунок • діас. біжучий рахунок; customer accounts рахунки клієнтів; debit account рахунок активу • рахунок з дебетовим сальдо; debtor's account рахунок дебітора; deposit account депозитний рахунок • строковий вклад; depreciation account рахунок відрахування на знос активу • рахунок амортизаційних фондів; depreciation adjustment account рахунок коригування амортизації • регулятивний рахунок резерву на амортизацію • регулятивний рахунок фонду відрахування на знос основних засобів; depreciation reserve account рахунок фонду відрахування на знос активів • рахунок амортизаційних фондів • рахунок резерву на амортизацію; detailed account докладний звіт; disbursement account рахунок витрат; dividend account рахунок дивідендів; dormant account недіючий рахунок • неактивний депозитний рахунок; drawing account поточний рахунок • діас. біжучий рахунок; entertainment account рахунок на представницькі витрати; exchange equalization account фонд стабілізації валюти; expense account; external account рахунок зовнішніх розрахунків • платіжний баланс; Federal Reserve bank account амер. рахунок у Федеральному резервному банку; final account підсумковий рахунок • кінцевий звіт; financial account фінансовий рахунок • фінансовий звіт; financial accounts фінансова звітність; fixed assets account рахунок основних засобів • рахунок необоротних активів • рахунок основного капіталу; foreign currency account валютний рахунок; foreign transactions account поточний рахунок закордонних операцій; frozen account заморожений рахунок; general account рахунок у головній бухгалтерській книзі; giro account жирорахунок; government accounts урядові рахунки • урядові фінансові звіти; government receipts and expenditure account рахунок державних доходів і видатків; gross savings and investment account рахунок валових заощаджень та інвестицій; impersonal account рахунок, що не належить конкретній особі; imprest accounts авансові рахунки • підзвітні суми; inactive account неактивний клієнтський рахунок • неактивний депозитний рахунок; income account рахунок прибутків; income and expenditure account рахунок доходів і видатків; income statement account рахунок прибутків і збитків; individual retirement account особовий рахунок пенсійних нарахувань • особовий пенсійний рахунок; integrated accounts інтегровані рахунки • інтегрована система рахунків; intercompany account рахунок розрахунків між компаніями; interest account рахунок з виплатою відсотків • розрахунок відсотків; interest-bearing transaction account поточний рахунок з виплатою відсотків; interest-free account безвідсотковий рахунок; interim account проміжний рахунок • тимчасовий рахунок; inventory account рахунок товарно-матеріальних запасів; investment account рахунок капіталовкладень • рахунок для інвестиційних операцій; itemized account деталізований рахунок • рахунок з детальним переліком операцій; joint account спільний рахунок • об'єднаний рахунок; ledger account рахунок у гросбусі; liabilities account рахунок зобов'язань; loan account позиковий рахунок; loro account рахунок лоро; manufacturing account рахунок виробничих витрат; material price variance account рахунок відхилень цін на матеріали; material variance account рахунок відхилень вартості матеріалів від нормативної; merchandise accounts рахунки комерційної діяльності • товарні операції (в платіжному балансі); monthly account місячний звіт; national accounts звіт про виконання державного бюджету • національні рахунки; national income accounts рахунки національного доходу; national income and expenditure account рахунок національних доходів та витрат; nominal account номінальний рахунок • пасивний рахунок • активно-пасивний рахунок; nostro account рахунок ностро; numbered account нумерований депозитний рахунок • нумерований рахунок; old account (o/a) старий рахунок; open account (O/A) відкритий рахунок; operating accounts поточні рахунки; outlay accounts рахунки видатків; outstanding account (o/a) неоплачений рахунок; overdrawn account рахунок з овердрафтом; overhead accounts рахунки накладних витрат; payroll account рахунок заробітної плати; personal account особовий рахунок; petty cash account рахунок дрібної каси; phoney account фіктивний рахунок • недійсний рахунок; private account рахунок приватної особи • приватний рахунок • особовий рахунок; production account рахунок продукції; profit account рахунок прибутків; profit and loss account рахунок прибутків та збитків; profit and loss appropriation account рахунок розподілу прибутків і збитків; property account рахунок основного капіталу; proprietary account рахунок капіталу; public account рахунок державної установи; purchases account рахунок закупівель; real account реальний рахунок • активний рахунок • стаття балансу; realization account рахунок реалізації; registered account зареєстрований рахунок; reserve account резервний рахунок; revenue account рахунок надходжень; revenue and expense account рахунок надходжень і витрат; running account поточний рахунок • діас. біжучий рахунок; sales account рахунок продажу; savings account ощадний рахунок • ощадна книжка; securities account рахунок цінних паперів; settlement account розрахунковий рахунок; special account особливий рахунок • окремий рахунок; special fund account рахунок фонду спеціального призначення; stock account рахунок капіталу • рахунок цінних паперів; subscriber's account рахунок передплатника • рахунок абонента; subsidiary account допоміжний рахунок; summary account підсумковий рахунок • кінцевий баланс; sundries accounts інші статті бухгалтерського обліку; surplus account рахунок надлишку; suspense account проміжний рахунок • рахунок сумнівних дебіторів; temporary account тимчасовий рахунок; thrift account строковий рахунок • ощадний рахунок; transaction account поточний рахунок • короткостроковий депозит; transfer account рахунок безготівкових розрахунків; trust account довірчий рахунок; vostro account рахунок вост-ро; wage account рахунок, на який перераховується заробітна плата; yearly account річний звіт • річні фінансові звіти • ультимо

═════════□═════════

accounts analysis аналіз статей балансу; account balance сальдо рахунку • залишок на рахунку; account book журнал бухгалтерського обліку • бухгалтерська книга; account card план рахунків; account category категорія рахунка; account conflict конфлікт між рекламодавцями; account current (A/C) контокорент • відкритий рахунок • поточний банківський рахунок; account day розрахунковий день; accounts department відділ розрахунків • відділ фінансових звітів; account detail докладні дані про банківський рахунок; account entry бухгалтерський запис • запис • рядок бухгалтерської звітності; account executive керівник, який веде рахунок клієнтів • консультант рекламного бюро • уповноважений за контрактом з рекламодавцями; account for current operations рахунок поточних операцій; account form документ бухгалтерського обліку; account for the accumulation of payments рахунок для оплати нагромаджених платежів; account for various payments рахунок для оплати різних платежів • рахунок для різних платежів; account heading заголовок рахунка; account held as collateral рахунок під заставу; account held in foreign currency рахунок в іноземній валюті; account holder власник рахунка; account in the bearer's name рахунок на подавця • рахунок на пред'явника; account ledger бухгалтерський реєстр • бухгалтерська книга; account management керівництво групами клієнтів • керівництво групами клієнтів, які працюють • проведення рахунків; account manager керівник групи клієнтів, які працюють • завідувач відділу реклами; account of charges рахунок витрат • рахунок накладних витрат; account of commission рахунок комісійних платежів; account of disbursements рахунок витрат; account of expenses рахунок витрат • діас. рахунок розходів; account of goods purchased рахунок на закуплені товари; account of heating expenses рахунок витрат на опалення; account of overheads рахунок накладних витрат; account of recourse рахунок з правом звернення • рахунок регресу; account-only cheque чек лише для безготівкового розрахунку; accounts outstanding неоплачені рахунки; account payee cheque чек на рахунок одержувача; account representative консультант зі зв'язків з рекламодавцями; account sales (a. s., A/S) звіт про продаж товару • рахунок про продаж товару; account sheet бланк рахунка; accounts statement звіт про стан рахунків; account stated сальдо рахунка • підведений рахунок; account subject to notice рахунок з повідомленням; account supervisor керівник групи зі зв'язків з рекламодавцями; account terms умови оплати рахунка; account title назва рахунка; account-to-account transfer переказ грошей з одного рахунка на інший; account with overdraft facility рахунок, на якому дозволено овердрафт • рахунок з перевищенням кредитного ліміту • рахунок, на якому дозволено позичати банківські гроші; account with the Treasury рахунок в міністерстві фінансів, скарбниці; for account only тільки для розрахунку; for account and risk of за рахунок і на ризик; on account (o/a) на рахунок належної суми; on a joint account на спільному рахунку; standard manual of accounts посібник правил і порядку ведення рахунків; to adjust an account виправляти/виправити рахунок; to audit accounts проводити/провести ревізію рахунків; to balance an account закривати/закрити рахунок • балансувати/збалансувати статтю розрахунків • підсумовувати/підсумувати рахунок; to charge an account дебетувати рахунок; to charge to an account відносити/віднести на рахунок; to check an account перевіряти/перевірити рахунок; to close an account закривати/закрити рахунок; to credit an account кредитувати рахунок; to debit an account дебетувати рахунок; to draw money from an account списувати/списати з рахунка; to draw on an account брати/взяти гроші з рахунка; to enter on an account зараховувати/зарахувати суму на рахунок; to falsify an account підробляти/підробити рахунок; to freeze an account заморожувати/заморозити рахунок; to have an account with a bank мати рахунок в банку; to keep accounts провадити рахунки • вести рахунки • вести бухгалтерські книги; to make up an account виписувати/виписати рахунок; to open an account відкривати/відкрити рахунок; to operate an account проводити рахунок • вести рахунок; to overdraw an account перевищувати/перевищити залишок на рахунку • перевищувати/перевищити кредитний ліміт на рахунку; to pay an account платити/оплатити рахунок; to pay into an account записувати/записати на рахунок; to render an account представляти/представити рахунок; to run up an account збільшувати/збільшити залишок на рахунку; to settle an account оплачувати/оплатити рахунок • узгоджувати/узгодити суму на рахунку; to set up an account відкривати/відкрити рахунок; to square accounts розплачуватися/розплатитися • розраховуватися/розрахуватися; to transfer to an account переписувати/переписати на рахунок; to verify accounts перевіряти/перевірити рахунки • перевіряти/перевірити правильність ведення рахунків; to withdraw from an account знімати/зняти з рахунка; to write off from an account списувати/списати з рахунка

account³:: client²; account² ‡ accounts (382); account² — конто (зах. укр., діас, діал.)

═════════◇═════════

рахунок — термін рахунокъ (пор. порахунокъ, рахованье, рахуба), утворений із засвідчуваного з XIV ст. дієслова раховати, < нім. rechnen — лічити, рахувати; запозичення через посередництво польс. (ІУМ: 464); конто < італ. conto — рахунок, розрахунок, звіт < лат. contare — лічити, рахувати, обчислювати; за посередництвом польс. (ЕСУМ 2: 556-557)

* * *